Вітаємо! Ми продовжуємо ділитися досвідом щодо лайфхаків сучасного виховання. Сьогодні ми продовжимо розмову про самостійність дитини й про те, я якого віку її слід виховувати.

Четвертий рік життя набагато складніший, оскільки на переході від третього до четвертого року життя дитина переживає так звану “кризу трьох років”, яка здебільшого проявляється в упертості, свавіллі, внутрішній боротьбі дитини між тим, що хочеться робити, і бажанням відповідати очікуванням дорослих. Часто іде прояв негативізму до пропозицій дорослого, і опір викликає не зміст пропозиції, а сам її факт. Дитина вимагає, щоб до неї ставились, як до партнера, але на відміну від дорослого, вона не може прогнозувати та відповідати за свої вчинки. Свавілля проявляється у вимозі малюка “Я сам”. Він дійсно хоче все зробити сам, і відмова в цій самостійності може призвести до того, що дитина приречена на залежність спочатку від батьків, а потім від однолітків та оточення. Заборона самостійних дій може призвести до появи сумнівів малюка у власних силах та можливостях.

В цьому віці також важливо, щоб малюк сам доробив почату справу до кінця. Існує тенденція, коли батьки в спільній діяльності беруть виконання складних елементів на себе, залишаючи на дитину легкі моменти. Такий спосіб взаємодії може призвести до того, що дитина звикне важке перекладати на дорослих і відмовлятиметься від виконання завдання, якщо останнє буде їй здаватися складною.

Криза трьох років може також проявлятись у прагненні до деспотизму (дитина не хоче відпускати маму, дитині мають дати все, що вона вимагає). Ці прояви виливаються в істерики, тупотіння ногами, протест, відмову від виконання звичайних справ. До таких проявів призводить пригнічення потреби дитини діяти самостійно. Найбільш гостро кризу переживають діти, які знаходяться під гіперопікою дорослих або ті, хто живе в авторитарних умовах. В цей період психологи радять давати дитині можливості прояву самостійності, не сварити дитину за непередбачувані прояви самостійності малюка та несподівані їх наслідки. Краще намагатися упередити їх, або разом виправляти. Потрібно чітко окреслити межі свободи дитини, не привчати малюка до легких перемог та самовихваляння, інакше кожна невдача в майбутньому стане болючою трагедією.

На четвертому році дитина вже здатна добре оволодіти навичками самообслуговування, оволодіває навичками культури поведінки, вступає в початкову стадію сюжетно-рольових ігор, в яких проявляє навички, отримані з досвіду спілкування з дорослими. В іграх дітки починають сприймати правила та навчаються домовлятися з іншими учасниками, ввічливо просити потрібну річ, сприймають природне та суспільне довкілля. Тому в них можна програвати реальні життєві ситуації (сім’я, дитячий садок,  лікарня, на будівництві, магазин) або сюжет мультика. Під час таких ігор можна спонукати дитину до виконання певних завдань, що будуть сприйняті нею, як самостійні дії.

Тож малюк залюбки підтримає гру “Готуємо обід”, “Знайди місце”, “Наведи лад”, а також із задоволенням буде включатись у гру “Як мама/як тато”. Цікавим є прийом, коли батьки перетворюють критичні зауваження в гру “Нумо виправимо разом”, або пограють у ляльковий театр чи почитають книжку на тему добра та зла, морального вибору стосовно тієї ситуації, коли малюк був неправий. У такий спосіб ми пропонуємо малюку САМОМУ виробити морально-етичну стратегію, відокремивши конфліктну ситуацію від особистості дитини за допомогою видуманого сюжету.

Малюк на четвертому році життя потребує багато уваги та часу, й наслідки неправильно відбудованої взаємодії в цьому віці важко недооцінити. Ключовими словами для батьків в цьому разі будуть “спокій”, “терпіння” та “прогнозування”.